Добрий день!

        В газеті «Магістраль» прочитала про літературний конкурс під назвою «Я запамятав Кірпу таким» і зник у мене спокій, думається і в день і в ночі, тому взяла в руки ручку.

       Час, коли Георгій Миколайович працював генеральним даректором    Укрзалізниці, а згодом міністром транспорту та звязку пам’ятаю дуже добре. Не буду переписувати спогади інших людей, які читала в статтях, послухайте, будь лакса, мою розповідь.

       Я, Миронова Інна Михайлівна, працюю на Південній залізниці 19 років. Коли Г.М. Кірпа вступив на посаду генерального директора Укразалізниці – про це заговорили, залізниця ожила, запрацювала. Наш трудовий колектив почав виписувати  газету «Магістраль», ми уважно читали і обговорювали нові події на залізницях України. В дистанції звязку (де я працюю) встановили і ввели в дію нову числову АТС, а стару декадно-шагову демонтували. Зявились інструменти, матеріали, заробітна плата виросла майже вдвічі. Ми з чоловіком (він теж працює на залізниці) змогли знести старий сарай і побудувати новий, взяли гроші у кредит і віддавали поетапно. У нас народилась друга дитина. Якщо Ви заперечите, що ваші сімейні справи не відносяться до спогадів про Г.М.Кірпу, то глибоко помиляєтесь. Живемо ми в м. Люботин – це передмістя Харкова. З ім’ям Г.М.Кірпи зв’язане будівництво в м. Люботин пішохідного мосту  через залізничні колії – це новий критий з двома ліфтами, які дають можливість і старим і малим переходити без проблем, також ремонт на ст. Люботин будівлі вокзалу і благоустрій території. З Харкова  до Києва почав курсувати швидкісний потяг, тепер можна подолати відстань приблизно за 6 годин. Згодом ввели такі швидкісні потяги Харків-Запоріжжя, Харків-Дніпропетровськ.

      Ми відпочивали в Миргороді і познайомились з жіночкою, яке проживає в м. Шостка, то вона  сказала: «Дякую вашому Кірпі за швидкісну електричку Шостка-Київ і за відремонтований залізничний вокзал!». Мої батьки живуть в м. Ніжин, вони теж дякують за відновлені платформи і залізничний вокзал.

       Г.М.Кірпи немає з нами, але він живе у людей як добра память.

      Г.М.Кірпа був керівником з великої літери, людина на своєму місці. Він зміг організувати і втілити в життя багато проектів.

      Коли перед Новим роком Г.М.Кірпи не стало, мої співробітники не приховували смутку, для нас сіло сонце, а я плакала як за батьком! Ось такий залишився в моєму серці Георгій Миколайович Кірпа!

Миронова Інна Михайлівна

м. Люботин